Актор Георгій Тараторкін: біографія, особисте життя

Народний артист РРФСР, багаторічний Президент асоціації «Золота маска» і кумир мільйонів вітчизняних шанувальників — Георгій Георгійович Тараторкін — сам себе завжди більше вважав театральним актором, ніж кінематографічним. Однак його візитною карткою є все-таки кіноробота в картині «Злочин і покарання» (1969), де він геніально зіграв Раскольникова. Саме за це талановите перевтілення в класичний персонаж зробило його лауреатом Державної премії РРФСР.

Уродженець міста на Неві і виходець з простої сім’ї, не пов’язаної з театральної і кінематографічної діяльністю, — Георгій Тараторкін – за час своєї професійної діяльності зіграв безліч ролей на підмостках і знімальних майданчиках. На думку, як критиків, так і глядачів його персонажам в самих різних амплуа завжди був притаманний певний почерк, які роблять їх найбільш живими і натуральними.

Біографія Георгія Тараторкіна

11 січня 1945 року в Ленінграді з’явився на світ майбутній артист. Не дивлячись на те, що у віці семи років у Георгія вже не стало батька, який помер після тривалої важкої хвороби, мати дуже часто водила його разом із сестрою Вірою в театр. Ленінградський ТЮГ був найулюбленішим місцем, де вони набиралися найяскравіших і святкових вражень на довгий час.

Після отримання атестата про середню освіту Тараторкін починає працювати освітлювачем у Тюгу. А після бесіди з художнім керівником Тюгу Зіновієм Корогодським, який зміг розгледіти в худорлявому юнакові артистичну натуру, він поступає на навчання в студію при Тюгу, подолавши конкурс в сто чоловік на місце. Дебют на театральній сцені відбувся ще в студентські роки в середині «шістдесятих», коли Георгій зіграв роль школяра Віталія Ромадіна у виставі «Тобі присвячується».

У 1966 році починаючий артист закінчив навчання в театральній студії і вступив на службу до Ленінградського ТЮГУ. Тут він виходив на підмостки до 1974 року, зігравши провідні ролі Бориса Годунова, Гамлета, Подхалюзина і Петра Шмідта, про які могли лише мріяти його колеги по творчому цеху. У 1974 році Георгій Тараторкін переїжджає до києва і стає членом трупи Театру імені Моссовета. А з 1996 року він починає займатися викладацькою діяльністю у Вдіку.

На сцені, яка пам’ятає Фаїну Раневську і Ростислава Плятта, Народний артист РРФСР виходив до самої смерті. До однієї з останніх запам’яталися глядачам театральних робіт став персонаж поета Діона в постановці «Римська комедія».

Кінематографічний дебют Георгія Тараторкіна відбувся в 1967 році з ролі бомбіста в картині «Софія Перовська». А через два роки в прокат вийшов фільм «Злочин і покарання», де виконавець ролі Раскольникова відразу ж став знаменитим на всю стану. Не дивлячись на те, що сам актор вважає свій внесок у вітчизняний кінематограф менш значущим, ніж в театральну діяльність, його фільмографія достатньо наповнений талановитими кінороботами. Серед усього переліку кінопроектів з участю Р. Р. Тараторкіна особливо хочеться виділити наступні: «Переклад з англійської» (1972), «Чисто англійське вбивство» (1974), «Переможець» (1975), «Відкрита книга» (1979), «Маленькі трагедії» (1979), «Багатій, бідняк» (1982), «Дюба-дюба» (1992), «Спас під березами» (2003), «З чого починається Батьківщина» (2014).

Особисте життя актора

За плечима сімейного життя Народного артиста РРФСР є єдиний шлюб з артисткою і письменницею Катериною Маркової. У цьому сімейному союзі з’явилися на світ син Філіп (православний священик) і дочка Ганна (актриса).

4 лютого 2017 року на сімдесят третьому році життя Георгій Георгійович Тараторкін після тривалої хвороби помер. Знаменитий актор був похований на Троєкуровському кладовищі Москви.