Анатолій Карпов: біографія і особисте життя

Чемпіона світу з шахів Анатолія Карпова вважають бійцем і максималістом, відомим своїм жорстким характером. Незважаючи на переваги суперника і уявну невигідність ситуації, він здатний добитися перемоги — так кажуть про гросмейстера.

 

Дитинство і юні роки

Карпов анатолій Євгенович народився 23 травня 1951 року в родині інженера, який тоді жив у невеликому південно-уральському містечку Златоуста. Пізніше батьки майбутнього гросмейстера переїхали з Челябінської області в Тулу, де їх син блискуче закінчив школу. В атестаті юного Карпова були лише оцінки «відмінно», і випускник математичного класу отримав заслужену золоту медаль.

Знайомство з шахами у маленького Анатолія відбулося ще в п’ятирічному віці. Перші успіхи в цьому мистецтві він продемонстрував у секції в Спортпавильоне Златоустівського металургійного заводу. Наставником талановитого хлопчика тоді був інженер Дмитро Артемович Зюляркин.

У дев’ятирічному віці Карпов зміг отримати перший розряд, через два роки з легкістю виконав норму кандидата в майстри спорту. Майстер спорту СРСР він став в чотирнадцять років. Будучи підлітком, Анатолій почав їздити в столицю, щоб займатися в московській «Школі Ботвинника». Цікаво, що Михайло Ботвинник, який є першим радянським чемпіоном світу з шахів, таланту юнака спочатку не розгледів. Проте вже зовсім скоро Карпову вдалося стати дванадцятим по рахунку світовим чемпіоном.

Шлях до шахової корони

У 1968 році, коли Карпов не пройшов по конкурсу в МДУ і вже збирався подавати документи в ленінградський Військово-механічний інститут («досліджень, зроблені»), Ботвинник звернувся до глави міністерства вищої освіти країни В’ячеславу Елютину. Тоді вже було ясно, що у Карпова великі перспективи в спорті і йому не варто покидати Москву, де він зможе домогтися значних успіхів. В результаті шахіста прийняли на мехмат найкращого вузу країни поза конкурсом.

Під час навчання Анатолій Карпов мав вільний графік відвідувань. Незабаром він вирішив, незважаючи на несхвалення Ботвинника, перевестися на економічний факультет Ленінградського університету. У Північній столиці з ним почав працювати Семен Фурман, який і зробив з юного таланту справжнього гросмейстера екстра-класу, здатного завоювати шахову корону.

Університетський диплом Карпов отримав лише через десять років — з-за регулярно проводилися турнірів і зборів, постійних тренувань. Часу вимагала та активна громадська діяльність, якою займався в ті роки шахіст. Варто відзначити, що темою дипломної роботи, яку він захистив у 1978 році, вже ставши чемпіоном світу, стало раціональне використання вільного часу в умовах соціалізму.

Дванадцятий чемпіон світу з шахів

У період з 1969 по 1974 роки Карпов ставав все більш успішним, здобуваючи перемоги на турнірах різного рівня. Завоювавши титул чемпіона світу серед юнаків та чемпіона РРФСР, він став гросмейстером, а потім блискуче виступав на міжзональний змаганнях і матчах претендентів на світову першість.

Дванадцятим чемпіоном світу Карпова офіційно оголосили 3 квітня 1975 року цьому передувала відмова американського шахіста Роберта Фішера захищати свій титул. Ставши кращим шахістом планети, Карпов протягом десяти років зберігав свій титул. Лише восени 1985 року він поступився шахову корону Гаррі Каспарову.

Особисте життя

Перший шлюб гросмейстера на витримав його напруженого графіка, коли Карпов постійно був відсутній вдома. Син Анатолій, який народився в 1979 році, в ранньому віці часто хворів. Педіатр все частіше приходив на виклики до сина шахіста Анатолію, і через деякий час дружина Карпова закохалася у дитячого лікаря.

Другою дружиною гросмейстера стала Наталія Володимирівна Буланова, у минулому працювала медстатистом. Пізніше вона почала працювати в якості галериста. У другому шлюбі у Карпова народилася ще одна дитина — дочка Софія, яка молодша від брата на двадцять років.