Фільм ТАРС уповноважений заявити: актори і ролі

Протягом своєї літературної творчості письменник Юліан Семенов неодноразово співпрацював з кінематографом. Він став автором понад 20 сценаріїв за власними творами. У 1967 році режисер Євген Ташков екранізував роман «Майор Вихор», в 1973-му Тетяна Ліознова закінчила роботу над серіалом «Сімнадцять миттєвостей весни», 1980-й був відзначений появою картини «Петрівка 38» Бориса Григор’єва. Черговий роботою Семенова для кіно став сценарій багатосерійного фільму «ТАСС уповноважений заявити», що вийшов на екрани в липні 1984 року.

 

Сюжет картини

У центрі подій політичного детективу знаходиться боротьба двох розвідок – радянської і американської. Дія картини розгортається в Москві і країні Тризиланд, якій на цій карті Африці не існує. Вона межує з Нагонией, іншим вигаданим державою.

Резиденти ЦРУ готують військовий переворот в Нагонии. Їх штаб розташований у місті Луисбурге – столиці Тризиланда. Паралельно розвідка Рад на чолі з генералом Константиновим дізнається, що в столиці діє американський агент Тріанон. Для з’ясування обставин в Африку під виглядом журналіста направляють ополоника Славіна. Пошуки шпигуна призводять спецслужби до економісту Ользі Вінтер. Іншими підозрюваними стали працівник торгпредства, колишній чоловік Вінтер Зотов і її нинішня любов Дубів.

Славін зустрічається з бізнесменом з Америки Глэббом і розкриває його як агента розвідки. Той готує пастку для радянського офіцера, і Славін опиняється у в’язниці. Вийти з неї він зміг тільки після звернення журналіста Пола Діка в пресу. В цей час Дубів, близький до провалу, адже саме він виявляється тим самим Трианоном, приймає отруту. На зустріч з резидентом йде загримований співробітник КДБ. В результаті агент затриманий і план військового перевороту в африканській країні виявляється провальним.

Образи і ролі

Варто сказати, що фільм заснований на реальних подіях. На рахунку радянських розвідників було багато успішних операцій. Подібний випадок стався в 1977 році, автор зберіг навіть кодове ім’я агента Тріанон. Прототипи мали і інші персонажі.

У Юліана Семенова було чимало друзів в КДБ, тому образи своїх героїв він писав: «з натури». В’ячеслав Тихонов зіграв у фільмі генерала Константинова, полюбився глядачам за стрічкою «Сімнадцять миттєвостей весни». Працювати з самим Штірліцем з культового серіалу для багатьох акторів було честю.

Колег генерала – керівників операції зіграли актори Михайло Глузский і Микола Засухін. Роль Віталія Славіна дісталася Юрію Соломіну. Безстрашний офіцер з картини «Ад’ютант його превосходительства» продовжив тему патріотизму і жертовності заради правого діла. Сьогодні образ розвідника Славіна вважається хрестоматійним.

Несподіваним виявився герой Джон Глэбб у виконанні співака і комедійного актора Вахтанга Кікабідзе. З завданням він справився блискуче, вийшов образ яскравого негідника, здатного на все. Олексію Петренко дісталася роль журналіста Пола Діка. Спосіб відрізнявся від усіх попередніх героїв, а їх до того часу було чимало – півтора десятка. Роль Дубова Тріанона стала найяскравішою в картині, вона дісталася Борису Клюєву.

Серед великої кількості чоловіків у стрічці присутні жіночі образи. Чарівна Ірина Алфьорова зобразила Ольгу Вінтер, яка стала для спецслужб розумним і гідним супротивником. Модельне минуле допомогло Елеонорі Зубкової органічно зобразити коханку Глэбба. Актрисі Ользі Волковій дісталася роль його дружини – дочки нациста, що успадкувала мільйони.

Зйомки і прем’єра

Режисерові Володимиру Фокіну вдалося зібрати по-справжньому зірковий склад акторів. Для нього самого ця стрічка стала найбільш вдалою, подальші роботи не користувалися таким же успіхом. Зйомки фільму були важкими, але цікавими. «Африканські сцени» знімали в Абхазії і на Кубі. В той час стався військовий переворот в сусідній Гренаді і «острів свободи» вирував, в Гавані проходили мітинги. Все це відбивалося на настрої знімальної групи.

День прем’єри був обраний не випадково. Він збігся з відкриттям Олімпіади в американському Лос-Анджелесі, яку СРСР бойкотував. Картина не тільки виконала свою політичну завдання – відвернути населення від перегляду заокеанських спортивних змагань, але й полюбилася глядачам, стала частиною золотого кінофундації країни.