Генріх Мюллер: біографія, карєра, особисте життя

Фігура Генріха Мюллера оповита загадками і таємницями. Группенфюрер СС, генерал-лейтенант поліції не був присутній на Нюрнберзькому процесі серед інших обвинувачених. Уникнути цього йому допомогла власна смерть, яка викликала багато сумнівів. Була вона трагічним завершенням життя знаменитого нациста або постановкою хорошого аналітика і конспіратора, яка дала йому можливість провести залишився період біографії в спокої й достатку?

Дитинство і юність

Генріх з’явився на світ у Мюнхені в 1900 році в католицькій родині колишнього жандарма. Після початкової освіти батьки відправили сина до робочої школу баварського міста Шробенхаузен, він завершив навчання вже в Крумбахе. Незважаючи на непогану успішність, педагоги вважали розбещеного дитини підозрілим і нечесним. Наступні три роки хлопчик провів учнем на авіазаводі. У червні 1917-го добровільно записався на службу і потрапив в авіацію. Армійську кар’єру сімнадцятирічний юнак почав на Західному фронті. За самостійно проведений наліт на французьку столицю був удостоєний Залізного хреста. Через два роки звільнився в запас, працював інструктором з аеронавігації.

Кар’єра

Для подальшої служби Мюллер вибрав поліцію. Його основним завданням була нещадна боротьба з будь-якими проявами комунізму. У цей період відбулися зміни в особистому житті Генріха. У 1924 році він створив сім’ю з дочкою відомого видавця. Незабаром дружина народила сина, а потім дочка.

Коли до влади в Німеччині прийшли націонал-соціалісти, кар’єра Мюллера пішла вгору. У 1934-го його перевели служити в Берлін, присвоїли звання оберштурмбанфюрера СС та інспектора поліції. Колеги відзначали його завзяття і честолюбство, бажання отримати визнання будь-яку ціну. Своєю поведінкою Мюллер доводив, що знаходиться на своєму місці. Працював без відпочинку, педантично, умів слухати і не випинатися. Подальшому підвищенню Генріха по службовій драбині заважав тільки один факт – він не був у партії. Незабаром не без впливу партійної канцелярії він оголосив, що виходить з церкви і став членом НСДАП.

У 1939 році Мюллер очолив гестапо. Генерал-лейтенант досяг вершини кар’єри — верхівки рейху. Він володів інформацією про будь-яку людину, слово «гестапо» і зловісна фігура її начальника навіювали страх на кожного. Товаришів по службі відштовхувала його зовнішність: поголений потилицю, стиснуті губи, міцний погляд. Під час дружньої бесіди колеги відчували себе як на допиті. Свої обов’язки по виявленню та знешкодженню ворогів держави він виконував бездоганно. Глава поліції особисто очолював ліквідацію організації «Червона капела», розкрив і запобіг спробі перевороту в 1944-му, керував знищенням мирних жителів на окупованих територіях. За кожним новим справою слідувала нова нагорода.

Загадкове зникнення

Останній раз шефа поліції бачили 1 травня 1945 року в бункері Гітлера. Смерть фюрера він пережив в безпосередній близькості. Очевидці свідчили, що він відмовився прориватися з оточення, мотивуючи це падінням режиму і небажанням опинитися в російському полоні. Після цього його сліди обриваються. Через два місяці під тимчасовою могилі було виявлено труп, зовні схожий з Генріхом Мюллером. В кишені мундира перебував службовий документ на його ім’я. Це стало єдиним підтвердженням смерті генерала. Ексгумація, проведена через два десятиліття, підтвердила, що останки належали іншій людині.

Що ж сталося з керівником гестапо в останні дні війни? Відповідь на це питання породив величезну кількість домислів і чуток. Більшість істориків схиляється до думки, що Мюллер не загинув. Ймовірно, йому вдалося благополучно покинути територію країни. Серед можливих місць перебування генерала фігурували Аргентина, Бразилія, Чилі, Парагвай. Є версія, що він був завербований іноземною розвідкою, можливо, американської або навіть радянської.

Таємницю шефа гестапо спробував відкрити у своєму романі «Сімнадцять миттєвостей весни» письменник Юліан Семенов, по книзі вийшов однойменний фільм. Картина стала частиною золотого фонду вітчизняного кіно. Завдяки творчості режисера Тетяни Ліознової і актора Леоніда Броньового фігура начальника таємної поліції Генріха Мюллера стала відома широкому колу людей.