Хламідії у жінок і чоловіків: симптоми, лікування

Однією з поширених інфекцій, що передають статевим шляхом, є хламідіоз. Хвороба може протікати у прихованій формі або мати явні симптоми. Лікування захворювання виключно медикаментозне.

Що являє собою хламідіоз

Збудником даного венеричного захворювання є хламідія (chlamydia trachomatis) – мікроорганізм, зазвичай проникає в сечівник, пряму кишку або піхву. На відміну від трихомоніазу і деяких інших хвороб, хламідіоз часто проявляється як одинична і неускладнена інфекція. Найбільшою мірою вона поширена серед жінок та чоловіків від 18 до 30 років, що живуть активним статевим життям.

Саме статеві контакти являють собою основне джерело зараження хламідіозом. Сюди відносяться як класичний вагінальний, так і анальний секс, в рідкісних випадках – оральний. Також можливе зараження немовляти при наявності інфекції у матері. Малоймовірним є побутове інфікування, оскільки хламідії швидко гинуть поза чужорідного організму людини.

Зараження інфекцією відбувається при наявності достатньої для цього кількості мікроорганізмів, що практично неможливо при побутовому способі зараження. У дуже рідкісних випадках і на тлі ослабленого імунітету хвороба все ж передається через спільні з хворим рушники і білизну. Що стосується ймовірності зараження при одноразовому незахищеному статевому акті без презерватива з інфікованим партнером, вона досягає 50%. Інкубаційний період захворювання, після закінчення якого проявляються перші симптоми, зазвичай становить 1-3 тижні.

Симптоми хламідіозу

Хвороба має як схожі, так і різні симптоми прояви у чоловіків і жінок. Зокрема, у представників сильної статі можуть спостерігатися:

  • легке печіння при сечовипусканні;
  • хворобливі відчуття під час ерекції;
  • мізерні прозорі виділення з сечовипускального каналу.

У жінок часто симптоми хламідіозу не виявляються зовсім, і хвороба протікає в прихованій формі. Після закінчення деякого часу все ж таки можна спостерігати наступні з них:

  • в’язкі і мутні виділення з піхви;
  • міжменструальні кровотечі;
  • дискомфорт при сечовипусканні;
  • біль у нижній частині живота.

У разі зараження через пряму кишку, наприклад, після анального сексу, можуть виникати свербіж і прозорі виділення з анального отвору, періодично починає боліти живіт. Симптоматика хвороби при будь-якому способі зараження може простежуватися значно гірше, якщо це одинична інфекція в організмі.

Ускладнення хламідіозу

Захворювання небезпечне тим, що хламідії здатні швидко вражати сусідні органи, погіршуючи стан людини. Наприклад, частим ускладненням у чоловіків стає епідидиміт — запалення придатків яєчок. Існує також думка, що прогресуюча інфекція може вражати передміхурову залозу, викликаючи простатит, який в свою чергу веде до імпотенції та безпліддя.

Поширеним ускладненням хламідіозу у жінок стає запалення матки і придатків, що так само призводить до безпліддя. Крім того, хронічний хламідіоз у чоловіків і жінок здатний викликати запалення сечовипускального каналу. Якщо залишити це стан без лікування, інфекція може поширитися на сечовий міхур і нирки, серйозно порушивши функціональність сечостатевої системи. Найкращий спосіб переконатися в тому, що хламідіоз відсутня – відвідати лікаря-венеролога, пройшовши спеціальне обстеження і здавши відповідні аналізи.

Діагностика хламідіозу

При видимому перебігу хвороби для діагностування досить зробити мазок — мікроскопічний аналіз, що представляє собою забір біологічного матеріалу з піхви у жінок або уретри у чоловіків. Також можуть досліджуватися фрагменти середовища простати або шийки матки. Мазок – достатньо швидкий і безболісний аналіз.

Для більш детального і точного діагностування інфекції проводиться полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР), що показує максимально достовірну картину поточного стану пацієнта. Для цього вилучається невелику кількість біологічного матеріалу із статевих шляхів. Крім того, таке дослідження дозволяє виявляти інші ІПСШ.

Ще одним точним методом діагностики є РИФ – реакція імунофлуоресценції, що передбачає дослідження взятого з уретри біологічного матеріалу, забарвлюється спеціальними реагентами і спостерігається під флуоресцентним мікроскопом. Також може проводитися імуноферментний аналіз (ІФА), який дозволяє визначити не тільки саме захворювання, але і ступінь його поширення в організмі. Таке діагностування з 60-відсотковою точністю виявляє форму хламідіозу, можливість рецидиву і повторного зараження.

При виявленні хламідіозу краще додатково проводити культуральний посіву з метою визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків. За рахунок цього можна з’ясувати характерні особливості хламідій в організмі, що дозволяє в подальшому призначити пацієнту найбільш ефективні медикаментозні засоби.

Якщо хламідіоз виявляється у одного з партнерів, другого потрібно так само обов’язково пройти обстеження і здати аналізи, навіть якщо не спостерігається жодних симптомів. Найчастіше обидва партнера в подальшому проходять однаковий курс лікування, щоб виключити можливість повторного інфікування і рецидивів.

Варто відзначити, що в даний час в аптеках продаються експрес-тести для самостійного визначення наявності або відсутності хламідіозу та інших венеричних захворювань. До них додається детальна інструкція, тому процедуру можна легко провести в домашніх умовах. Тим не менш, точність цього методу залишається вкрай низькою, тому незалежно від результату варто відвідати лікаря.

Лікування і профілактика хламідіозу

Для лікування захворювання застосовується комплексна антибактеріальна терапія, до якої входять сучасні та ефективні препарати (наприклад, метронідазол та кламидицин), здатні проникати під клітинну мембрану. Додатково прописуються імуномодулятори, які зміцнюють імунну систему людини. Терапевтична схема в кожному окремому випадку буде різнитися, що залежить від характеру прояву, тяжкості і розповсюдження інфекції, чутливості до різних препаратів і наявності супутніх захворювань.

Враховуючи те, наскільки інтенсивно є лікування хламідіозу, слід також приймати спеціальні ферментні препарати, протеолітичні засоби, гепатопротектори, пробіотики та вітаміни, що захищають шлунково-кишкову систему від дисбактеріозу. Для прискорення лікування та підвищення його ефективності можуть призначатися місцеве введення різних лікарських препаратів в сечовипускальний канал, використання ванночок і клізм, а також ректальних і вагінальних свічок. Це не тільки підвищує захисні сили організму, але і сприяє кращому проникненню антибіотиків у клітини, усуваючи необхідність у підвищенні їхнього дозування.

Свою ефективність довели і різні фізіотерапевтичні процедури, в тому числі: ультразвукове вплив;

  • магнітне поле;
  • електрофорез;
  • змінні струми;
  • квантова терапія;
  • іонофорез;
  • інфрачервоне випромінювання та інші.

По завершенні курсу лікування пацієнт 2-3 рази здає додаткові аналізи, які повинні бути негативними, щоб визнати його цілком здоровим. В іншому випадку курс лікування повторюється. Що стосується профілактики хламідіозу, і жінкам, і чоловікам необхідно уникати випадкових статевих зв’язків та намагатися контактувати тільки з перевіреним партнером. У разі невпевненості в стані здоров’я людини слід вдаватися до перевірених засобів контрацепції – презервативів.