Ким і коли був введений термін гіпертекст

Гіпертекст — це текст, що містить в собі посилання на сторонні ресурси, веб-сторінки та ін. При натисканні на такі маркери користувач переходить на сторінку, яка дає пояснення виділеного слова чи виразу. Широко відомим це поняття стало відносно недавно. І тому у багатьох користувачів виникає у тому числі і питання про те, ким і коли був введений термін гіпертекст.

Найбільш широке поширення цей вираз отримало саме в епоху комп’ютерів. Однак принцип подачі інформації з одночасним роз’ясненнями або уточненням тих чи інших слів використовувався в літературі з давніх часів. Найвідомішою книгою, що містить такі маркери, є, як не дивно, Біблія. Адже майже в кожній главі Писання є посилання на інші його розділи і глави.

Тож коли і ким був введений термін гіпертекст

Вперше це слово, як не можна більш точно відображає суть «багатоярусного» тексту, вжив у 1965 році Тед Нельсон. Саме цей американський соціолог і філософ і вважається винахідником терміна » гіпертекст.

Описано це поняття власне самим Нельсоном було наступним чином: «гіпертекст — це текст, який має свою природу, розгалужується і здатний виконувати відразу величезну кількість дій за запитом читача».

Застосування принципу

Отже, ким і коли був введений термін гіпертекст — зрозуміло. У подальшому ж на основі такої схеми дослідниками було зроблено багато важливих відкриттів і досягнень. Приміром, саме на такому принципі побудови інформації Дагласом Энгельбартом була створена технологія NLS. Її суттю стало зберігання та передавання інформації шляхом розподілу баз даних на структуровані відділи.

Найвідомішим відкриттям, на яке наштовхнуло дослідників поняття гіпертексту Нельсона, став інтернет. Всесвітня мережа адже тому так і називається, що являє собою саме багатоярусний, розгалужене, практично ідеально структурований джерело інформації.

Крім сучасних технологій, принцип гіпертексту сьогодні, як і в минулому, часто використовується і в літературі, здебільшого в прикладної і наукової. І тут його застосування, звичайно ж, є більш ніж виправданим. Адже допомогою саме такої схеми автор наукової праці може послідовно і найбільш зручно надати читачеві максимум корисної інформації.

Відео по темі