Олександр Баргман: біографія, творчість, карєра, особисте життя

Олександр Баргман – російський актор, театральний режисер і неперевершений майстер дубляжу. В кіно і на телебаченні зіграв безліч яскравих ролей другого плану. Наприклад, його можна побачити в серіалах «Таємниці слідства», «Бандитський Петербург», «Адмірал», «Маяковський. Два дні». Баргман очолює театр імені Комісаржевської, є керівником і одним із засновників «Такого театру». Але масовому глядачеві найбільш відомий голос артиста. На його рахунку озвучування багатьох зарубіжних кінострічок і мульфільмів.

Початок творчого шляху

Олександр Львович Баргман з’явився на світ 20 червня 1970 року в республіці Таджикистан. Дитинство та юність майбутнього актора пройшли в місті Душанбе. Після закінчення середньої школи він перебрався в Ленінград, де вступив в знаменитий інститут сценічних мистецтв (ЛГИТМиК) на курс до Ігоря Горбачову.

У 1991 році Олександр Баргман був прийнятий в трупу Александрінського театру – одного з найстаріших театрів Росії. Дебют молодого артиста відбувся у виставі «Шукай вітру в полі». Незабаром на зміну епізодичними ролями прийшли серйозні роботи в таких постановках, як «Три сестри», «Отелло», «Гамлет», «Борис Годунов».

Олександр Баргман присвятив Александринскому театру дев’ять років акторської творчості. Як він сам зізнавався в інтерв’ю, за ці роки йому пощастило працювати з талановитими режисерами – Ростиславом Горяевым, Олександром Товстоноговим, Володимиром Воробйовим, Арсенієм Сагальчиком. Саме вони підштовхнули актора до ідеї самому зайнятися режисурою.

З 1999 по 2003 рік Баргман виходив на сцену театру на Ливарному. Він брав участь у постановках з класичних творів Островського, Чехова, Ільфа і Петрова. У виставі за п’єсою Теннессі Вільямса «Ніч Ігуани» виконав роль преподобного Шеннона.

Режисура і «Такий театр»

«Швидко дорослішаєш і починаєш усвідомлювати себе як щось окреме, вже незалежне і самостійне – формується власний світогляд, яке вимагає втілення в чомусь такому, що цілком і повністю тобою зроблено», — багато років потому розповів Баргман в інтерв’ю, відповідаючи на питання про зміну театральної професії.

У 2001 році він разом з друзями-акторами Іриною Полянської, Олександром Лушин, Наталією Півоварової створили «Такий театр». Першою роботою нового творчого об’єднання стала постановка «Черстві іменини». Вона була поставлена Наталією Півоварової для здачі іспиту з режисури. Цей спектакль мав великий успіх і досі залишається в репертуарі театру, є його візитною карткою. У 2002 році «Черстві іменини» були номіновані на здобуття премії «Золота маска».

Наступним проектом «Такого театру» став спектакль «Докопатися до істини-2». Його постановкою займалися Лушин і Баргман, поєднуючи одночасно функції режисерів, сценаристів, авторів пісень. Полянська і Пивоварова були задіяні у виставі як актрис. Сюжет постановки представляв собою пародію на латиноамериканські серіали. На жаль, після трагічної загибелі Наталі Півоварової в 2007 році цей спектакль зняли з репертуару.

В якості режисера Олександр Баргман поставив в «Такому театрі» такі п’єси:

  • «Іванов» (2007) спільно з А. Вартаньян;
  • «Каїн» (2009) спільно з А. Вартаньян;
  • «Час і сім’я Конвей» (2011);
  • «Людина долі» (2012);
  • «Тестостерон» (2013).

Режисер Баргман встиг попрацювати також у театрах Новосибірська і Тюмені. У провінції його постановки, в основному, знову звернені до класики: «Наш городок» Вайлдера, «Мольєр» Булгакова, «Три товариші» Ремарка, «Крейцерова соната» Толстого.

У петербурзькому театрі «Притулок комедіанта» Олександр Баргман ставив «Глибоке синє море» (2008) Раттигана, «Смішні мимоволі» (2010) Мольєра, «Ілюзії» (2013) Вирипаєва. У 2013 він також співпрацював з театром імені Ленсовета в постановці «Дон Кіхот» за Булгаковим.

З 2013 року Баргман займає посаду головного режисера театру імені Комісаржевської. Під його керівництвом вже вийшли дві вистави: «Ніч Гельвера» Вилквиста і «Графоман» Володіна.

З приводу вибору п’єс і своїх переваг режисер каже: « У моєму житті і творчому житті немає заздалегідь продуманої драматургії як такої. Все приходить сама і сама ж йде. Це стосується і п’єс: вони самі приходять і осідають у мені. В текстах і в драматургії я шукаю тільки відгук на те, що мене особисто зачіпає».

Ролі в кіно

Дебют Олександра Баргмана на великому екрані відбувся в 1990 році. У картині «Коли святі марширують» він знявся в епізодичній ролі саксофоніста. Потім була головна роль у соціально-фантастичної комедії «Осічка».

Актор брав участь в серіалах «Кріт 2», «Таємниці слідства 2», «Бандитський Петербург», «Адмірал», «Ленінград 46», «Маяковський. Два дні», «Троцький». Навіть у ролях другого плану Баргману безумовно вдалося створити яскравих, самобутніх персонажів.

Озвучування фільмів

Однією з найпродуктивніших сфер творчого амплуа Олександра Львовича є озвучування зарубіжних кінострічок. Ще в 90-ті роки минулого століття голосом Баргмана говорила черепашки Ніндзя з однойменного мультсеріа
лу. У різний час йому довелося озвучувати персонажів Тома Хенкса, Джима Керрі, Едді Мерфі, Ештона Кутчера, Х’ю Джекмана і багатьох інших акторів.

З 2001 року Олександр Баргман є офіційним голосом Джонні Деппа в російському прокаті. Він озвучував всі великі проекти з участю голлівудської зірки:

  • всі частини «Піратів Карибського моря»;
  • «Аліса в країні Чудес» і «Аліса в Задзеркаллі»;
  • «Ромовий щоденник»;
  • «Одного разу в Мексиці»;
  • «Самотній рейнджер» та ін.

Нагороди та звання

Одну з перших нагород Олександр Левкович отримав у 1992 році на конкурсі «Актор-1992». Він переміг у номінації «Кращий дебют» з роллю Клавдія з «Гамлета».

Олександр Баргман був двічі номінований на театральну премію «Золота маска» за роль Торвальда Хельмера у виставі «Нора» (2004) і Стенлі Ковальські в постановці «Трамвай «Бажання»(2007).

У 1999, 2005, 2007 і 2010 роках ставав лауреатом вищої театральної премії Санкт-Петербурга «Золотий софіт». Три рази Баргман з колегами-акторами перемагали в номінації «Кращий акторський дует».

Особисте життя

Про особисте життя актора і режисера нічого не відомо. У відкритих джерелах відсутня інформація з цього приводу, та й сам Баргман в інтерв’ю ніколи не стосується теми особистого життя. Однак, судячи з фотографій, на яких у нього можна розгледіти обручку, Олександр Львович перебуває у шлюбі. Яких-небудь подробиць про дружину артиста також невідомо.