Плечолопатковий періартрит: лікування і симптоми

Плечолопатковий періартрит – це одне із застарілих назв захворювання, викликаного запальним процесом в області плечового суглоба. Ця патологія розвивається досить повільно, симптоми з’являються непомітно для самого пацієнта. Однак, поява плечового артриту може істотно знизити працездатність людини і негативно позначитися на загальній якості життя.

Причини виникнення періартриту

Запальний процес в області плечового суглоба може виникати з цілої низки різноманітних причин:

  • тривалий остеохондроз шийного відділу хребта;
  • механічні травми м’яких тканин в області пояса верхніх кінцівок;
  • інфаркт міокарда;
  • цукровий діабет;
  • черепно-мозкові травми;
  • хвороба Паркінсона;
  • операції, що викликають порушення циркуляції крові в області суглоба.

Всі ці причини побічно впливають на кровообіг і іннервацію суглоба, що може негативно позначитися на м’яких тканинах і м’язових волокнах, які підтримують суглоб. Запалення мускулатури може викликати проникнення інфекційних агентів в порожнину зчленування, які провокують розвиток основного захворювання – плечового артриту.

Крім цих причин, можна виділити і деякі інші:

  • запальний процес в організмі, викликаний стафілококової, стрептококової інфекцією;
  • вроджені порушення будови суглобових поверхонь плечового з’єднання;
  • різні артропатії, які порушують цілісність хрящових і кісткових утворень суглоба.

Виникненню патологічного процесу в зчленуванні дуже повільне і поступове, поділяється на кілька стадій.

Симптоми лопаточноплечевого періартриту

Основні ознаки виникнення запального процесу в плечовому суглобі з’являються не відразу, а тільки тоді, коли захворювання перейшло на другу стадію розвитку. На початковому етапі можуть з’являтися незначні симптоми, яким, як правило, пацієнт не надає належної уваги:

  • скрип, хрускіт, клацання при здійсненні руху в з’єднанні;
  • слабко виражені тягнучі болі при обертанні рукою або при подоланні опору;
  • можливо невелике підвищення місцевої температури.

Іноді, захворювання не отримує подальшого розвитку завдяки своєчасному імунної відповіді організму на наявність запального процесу інфекційного мікроорганізму. У цьому випадку плечовий періартрит проходить самостійно протягом декількох тижнів. Проте, таке трапляється не завжди, і в більшості випадків патологія продовжує розвиватися до 2-3 стадії або перетікає в хронічну форму хвороби.

На 2-3 стадії плечового артриту всі раніше з’явилися симптоми значно посилюються:

  • гострий біль при здійсненні рухів рукою в плечовому суглобі;
  • поява почервоніння в області лопаточноплечевого з’єднання;
  • значне підвищення загальної температури тіла;
  • виникнення набряків або припухлості навколо зчленування.

Плечовий артрит є захворюванням не тільки окремо взятого суглоба, але і всього організму. Патогенні мікроорганізми проникають в порожнину суглоба з током крові, а це значить, що таким же чином вони можуть потрапити і в інші органи і системи, провокуючи масштабний запальний процес у всьому організмі. Таким чином, підвищення температури тіла та інші симптоми загальної інтоксикації є природними при ураженні плечового суглоба.

При появі перших симптомів запалення у плечовому суглобі необхідно звернутися до лікаря. Чим довше пацієнт відкладає візит в лікувально-профілактичний заклад, тим більш імовірно розвиток ускладнень і початок необоротної деструкції хрящової тканини зчленування. Лікування тим ефективніше, чим раніше хворий звернеться до лікаря.

Діагностика плечового артриту

При першому відвідуванні лікаря необхідно вказати всі турбують пацієнта суб’єктивні відчуття – скарги. Після цього ортопед проводить огляд плечового суглоба і призначає ряд додаткових досліджень. Діагностика патології може включати в себе:

  • рентгенологічне обстеження;
  • ультразвукове дослідження суглоба;
  • артроскопію;
  • загальний аналіз крові;
  • біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі.

Так як плечової артрит може бути не основним захворюванням, а лише одним із симптомів масштабного ураження організму хвороботворними мікроорганізмами, необхідно перевірити й інші системи органів. Найбільш важливо переконатися в нормальному функціонуванні серцево-судинної, нервової та видільної систем. Стрептококи і стафілококи вражають ці органи найбільш часто.

Проведення рентгенологічного, ультразвукового дослідження, а також артроскопії (в окремих випадках) необхідно для встановлення ступеня деградації хрящової тканини суглоба. При появі запального процесу в області якого-небудь з’єднання кісток дуже часто провокується знос і виснаження хрящів з подальшою кальцифікацією і окостенением суглоба. Подібний розвиток подій може стати причиною артрозу плечового суглоба і навіть повної втрати рухливості в ураженому зчленуванні (анкілоз).

Після підтвердження попереднього діагнозу лікар призначає ефективне лікування для встановленої ступеня плечелопаточного артриту.

Лікування плечелопаточного артриту

До терапії таких захворювань необхідно підходити комплексно. Лікарі часто доповнюють медикаментозний курс різними фізіотерапевтичними процедурами і домашнім самостійним лікуванням. Таким чином, захворювання проходить досить швидко і без розвитку можливих ускладнень.

Однак, в деяких випадках, особливо на більш пізніх стадіях захворювання, лікар може прийняти рішення про необхідність проведення хірургічної операції. Зазвичай, подібні радикальні методи використовуються при нестерпних хворобливих відчуттях і сильної деформації кісткової і хрящової тканин суглоба.

Медикаментозне лікування

Як консервативної терапії використовуються чотири види лікарських препаратів:

  • нестероїдні протизапальні засоби;
  • кортикостероїдні ін’єкції;
  • антибіотики, противірусні ліки;
  • препарати хондропротектори.

За допомогою НПЗЗ можна домогтися безболісного і щодо швидкого зняття запального процесу в суглобі. Крім того, препарати цієї групи сприяють зниженню температури тіла при масштабному запаленні, чинять легкий знеболюючий ефект і сприяють зупинці розповсюдження патогенів по всьому організму. Такі лікарські препарати можуть випускатися у вигляді таблеток, внутрішньом’язових ін’єкцій, а також мазей і кремів, які надають місцеву протизапальну і зігріваючу дію на уражене зчленування.

При нестерпних болях у суглобах лікарі можуть зробити досить серйозну міру – внутрішньосуглобової укол кортикостероїдних лікарських засобів. Одна така ін’єкція може значно зменшити больовий синдром і принести тривале полегшення пацієнту. Однак, подібна міра доречна тільки в крайньому випадку. Укол проводиться лише раз на тиждень, а в решту часу можуть призначатися більш сильні знеболюючі препарати.

Антибіотики та противірусні засоби використовуються тільки в тому випадку, коли причиною запального процесу є патогенні організми. Перед вибором ліки проводиться мікробіологічний аналіз на опірність штаму антибіотиків.

Хондропротектори необхідні для захисту і стимуляції процесів регенерації хрящової тканини плечового суглоба. Препарати цієї фармакологічної групи дуже часто містять у своєму складі гіалуронову кислоту, хонроэтин та інші структурні компоненти сполучної тканини, а також допоміжні речовини, які можуть запустити регенерацію хрящів і зупинити окостеніння.

Фізіотерапевтичні процедури

Основне завдання физитерапии – повернути колишню рухливість суглобів. Для цього часто призначаються такі процедури, як:

  • електрофорез;
  • магнітна терапія;
  • рефлексотерапія;
  • масажі з використанням лікарських мазей;
  • сольові, грязьові ванни.

При суміщенні медикаментозного лікування і фізіотерапевтичних процедур основне захворювання виліковується досить швидко і без виникнення побічних ефектів і ускладнень.

Крім того, багато з процедур можна проводити вдома. Наприклад, масаж можна проводити самостійно, тим більше якщо домашні можуть допомогти пацієнту. Єдина умова для самостійне проведення домашніх процедур – дозвіл лікаря.

Домашні методи лікування

При проведенні домашніх процедур важливо пам’ятати, що кожне вибраний засіб необхідно перевірити на алергію. В якості домашнього лікування можна використовувати компреси з хрону, капусти, примочки з ромашкою і календулою, ванни з морською сіллю і ефірними маслами або травами.

Перед використанням одного з обраних рецептів краще отримати консультацію лікаря, який може порадити який засіб більше дієвий. Подібний комплексний підхід до лікування плечелопаточного періартриту допоможе якомога швидше позбутися від патології і повернутися до нормального, повноцінного життя.