Турнір претендентів на шахову корону 1953

Турнір претендентів 1953 — шаховий турнір, який став вирішальним етапом змагань за право зіграти матч за звання чемпіона світу 1954 року проти Михайла Ботвинника. Проходив у Нойгаузене і Цюріху (Швейцарія) з 30 серпня по 24 жовтня 1953 року за участю 15 гравців у два кола. В турнірі грали призери попереднього турніру претендентів (Будапешт, 1950) і межзонального турніру в Сальтшебадени 1952 року. Переможцем турніру претендентів і суперником чемпіона світу став Василь Смислов(СРСР).

Турнір зібрав усіх найсильніших гросмейстерів свого часу (за винятком чемпіона світу М. Ботвинника) — згідно ресурсу, Chessmetrics в Цюріху грали 14 з 16 провідних гросмейстерів світу станом на серпень 1953 року, і він входить в число найбільш представницьких турнірів XX століття. Змагання претендентів підтвердило беззастережне домінування радянської шахової школи після Другої світової війни, адже в ТОП-10 увійшли дев’ять представників Радянського Союзу.

Збірник партій під назвою «Міжнародний турнір гросмейстерів» авторства Давида Бронштейна, виданий за підсумками турніру, вважають одним з кращих турнірних збірників всіх часів. За нього вдосконалив свою майстерність кілька поколінь шахістів, книгу переклали на кілька європейських мов. Кілька партій турніру стали класичними зразками ефектних жертв, комбінацій, позиційної гри і боротьби до кінця.

У повоєнне десятиріччя міжнародні шахові турніри найвищого рівня намагалися проводити в нейтральних перед Другою світовою країнах (Нідерланди, Швеція, Швейцарія), або країнах, політично рівновіддалених від США та СРСР (Фінляндія, Югославія), оскільки в розпалі була «холодна війна», а найпотужнішою шаховою державою світу став Радянський Союз. Місце і час проведення турніру претендентів — Швейцарія, 1953 рік — визначив конгрес ФІДЕ в Копенгагені 1950 року. Швейцарія вже мала досвід проведення міжнародних турнірів в 1930-х роках, коли тут пройшли турніри Берн-1932 і Цюріх-1934 (в обох грали А. Альохін, Н. Ейве, С. Флор, Є. Боголюбов і А. Бернштейн).

Організація

Бюджет турніру склав 100 тисяч швейцарських франків (еквівалент ~200-400 тис. доларів США станом на 2018 рік), з яких 5 тисяч отримав переможець, наступний призер — трохи менше, далі — за спаданням, а троє останніх учасників отримували по 500 франків.

У суботу, 29-го серпня, проведено жеребкування, яке визначило пари на всі 30 турів. Під час складання розкладу ігор пішли назустріч побажанням С. Решевського, який не хотів грати від заходу сонця в п’ятницю до заходу сонця в суботу з релігійних міркувань. Американський єврейський шахіст кожну суботу їздив молитися в Цюріх і приїжджав в дев’ять годин, після чого починалася партія з його участю.

Найбільша делегація — радянська — прилетіла літаком Іл-12 до Відня, а потім поїздом прибула в Цюріх, де пересіла на поїзд до Шаффгаузена (столиця кантону, в якому розташований Нойгаузен). Там же, в Шаффгаузене, перед турніром пройшов конгрес ФІДЕ.

Турнір

Церемонія відкриття і перші 8 турів відбулися в будинку культури курортного містечка Нойгаузен, який славиться своїм виглядом на Рейнський водоспад. Під час урочистого банкету вітальні промови виголосили президент ФІДЕ Фольк Роґард, а також гросмейстер М. Тайманов від імені делегації СРСР і М. Найдорф від імені представників Заходу. Ст. Смислів, який славився своїм талантом до співу, виконав оперну арію, а піаніст М. Тайманов зіграв твори Чайковського й Шопена. Гравці, секунданти і інші члени делегацій жили в готелі «Бельвю».

Відомий швейцарський виробник годинників, «International Watch Company», встановив спеціальний приз для переможця нойгаузенськой частини турніру (а точніше — перші 7 турів з 8, зіграних у містечку) — золотий наручний годинник. Однак за підсумками семи турів мали порівну очок Самуель Решевський і Василь Смислов, тому спонсорам довелося терміново замовляти ще один годинник, щоб нагородити обох лідерів.

У вільні від ігор дні шахістам показували міста і природу Швейцарії — гору Сентис, місто Люцерн і т. ін. Гросмейстери також погодилися дати сеанс одночасної гри.

Після 8-го туру учасники переїхали в Цюріх. Інші тури пройшли в залі місцевого Будинку конгресу (ньому. Kongresshaus), розрахованої на 300 осіб. Преса і учасники висловлювали здивування щодо вибору турнірного приміщення, адже зал часто був переповнений і не міг вмістити всіх бажаючих.

Церемонія закриття відбулася 24 жовтня у великому залі Будинку конгресу. Президент Швейцарської шахової федерації Карл Лохер і голова оргкомітету Шарль Перре звернулися російською мовою і привітали з успіхом радянських гросмейстерів, особливо Василя Смислова. Головний арбітр К. Опоченський підтвердив остаточні результати змагань і від імені ФІДЕ проголосив Ст. Смислова претендентом на звання чемпіона світу в матчі з чинним чемпіоном М. Ботвинником. На сцені, прикрашеній прапорами держав, яких представляли шахісти, Опоченський вручив Смислові лавровий вінок, а віце-президент ФІДЕ В’ячеслав Разогин — почесний приз. Спеціальні нагороди за кращі партії отримали Олексан
др Котов, Макс Ейве, Марк Тайманов і Мігель Найдорф. Всім учасникам вручено пам’ятні сувеніри.