Віктюк Роман Григорович: біографія, карєра, особисте життя

Народний артист Росії і України — Роман Григорович Віктюк — є уродженцем Львова (Україна) і вихідцем з учительської родини. Сьогодні цей епатажний режисер власного іменного театру має в своєму професійному портфоліо більше двохсот театральних проектів. Його творчість добре відома в США і Західній Європі, де він багато разів виступав на гастролях. А в списку тематичних нагород він має Премію Центру європейської драматургії «Maratea» (1991) і медаль Алтайського краю «За заслуги перед громадою» (2011). Крім того, Роман Віктюк активно займається викладацькою діяльністю, будучи професором Російської академії театрального мистецтва Гітісу.

За весь період своєї творчої кар’єри Роман Віктюк поставив безліч вистав, але саме прем’єра «Служниць» за п’єсою Дружині в столичному «Сатириконі» принесла йому найбільший успіх і славу. У акторський ансамбль тоді увійшли Микола Добринін, Костянтин Райкін, Сергій Зарубін і інші відомі актори.

Примітно, що в США популярний режисер-постановник увійшов в число п’ятдесяти людей світу, що зробили вплив на другу половину XX століття». А в 1997 році він єдиний з режисерів-іноземців був удостоєний премії Інституту італійської драми за краще втілення сучасної драматургії». У рідному Львові Роман Віктюк брав активну участь у заснуванні Фонду Мазоха – уродженця міста.

Біографія і кар’єра Романа Віктюка Григорьерича

28 жовтня 1936 року в тоді ще польському Львові з’явився на світ майбутній іменитий режисер-постановник. З самого дитинства Роман виявляв величезне захоплення у постановці дворових та шкільних вистав і імпровізацій. А тому нікого не здивувало, що після отримання атестата про середню освіту він відразу ж вступив до ГІТІС (майстерня Орлових). Крім подружжя Орлових улюбленими викладачами Романа Віктюка були тоді Анатолій Ефрос і Юрій Завадський – легенди радянської режисури.

У 1956 році він закінчив свій ВУЗ і став працювати в двох театрах: Київському та Львівському ТЮЗах. Одночасно він ще встигав викладати в київському Театрі імені Франка. А режисерський дебют на театральній сцені у Романа Григоровича відбувся з постановки вистави «Все це не так просто» за п’єсою Шмельова. Саме підмостки Львівського Тюгу стали для нього ареною лицедійства і в наступних проектах: «Місто без любові» і «Дон Жуан».

А далі були посаду главрежа в Калінінському Тюгу (1968-1969), початок режисури фільмів-вистав (з 1968), постановки в Москві, Києві та Вільнюсі (початок 70-х), робота провідним режисером у литовському Російському драмтеатрі (1970-1974), посаду головного режисера Студентського театру МГУ (1977-1979), постановки у вільнюському Російському драмтеатрі (80-ті роки).

А в 1991 році був заснований Театр Романа Віктюка. Дебютною постановкою на його підмостках став яскравий спектакль «М. Батерфляй». Справжнім переворотом в радянській антрепризі стало це резонансна подія в столиці. Саме епатажні сцени і ексцентричні костюми створили атмосферу палких суперечок у театральної громадськості того часу.

Команда однодумців, зібрана Романом Віктюком з різних театрів в єдину трупу свого дітища, змогла голосно заявити про себе і утвердитися на Олімпі театральному житті країни. Сьогодні театралам добре знайомі вистави: «Марія Стюарт», «Царське полювання», «Служниці», «Лоліта», «Саломея», «Сергій і Айседора», «Вісім люблячих жінок» та інші.

А фільмографія Режисера містить в собі в основному фільми вистави: «Реквієм за Радамеса», «Сон Гафта, передбачений Віктюком», «Я тебе більше не знаю, милий», «Татуйована троянда», «Мені від любові спокою не знайти», «Історія кавалера де Гріє і Манон Леско», «Гравці», «Вечірнє світло», «Кабачок «13 стільців»».

У послужному списку метра є і дві повнометражні стрічки – «Довга пам’ять» і «Веселка взимку».

А в 2017 році знаменитий режисер анонсував новий проект під назвою «Цикл зустрічей «Роман Віктюк представляє»».

Особисте життя театрального режисера

Особисте життя Романа Віктюка являє собою завісу за сімома печатками. Періодично в пресі з’являється інформація про нетрадиційну сексуальну орієнтацію режисера. У своїх демонічних заявах деякі видання намагаються створити навколо цієї персони ореол содоміта, у якого в театрі всі молоді актори з привабливою зовнішністю зазнають сексуального переслідування з боку метра. Проте всі ці версії не витримують критики і засновані лише на те, що Роман Григорович не одружений.

Відомо, що одного разу Віктюк на недовгий час пов’язував себе узами сімейних відносин з жінкою, не має до театрального світу ніякого відношення. Однак цей досвід він відносить до великої помилку і не любить про нього згадувати. До його романтичним захопленням оточення відносить студентську закоханість до Валентини Тализіної та молоде захоплення Людмилою Гурченко.

У 2015 році Віктюк переніс мікроінсульт. А взагалі, в останні роки він відчуває істотні проблеми зі здоров’ям, які найчастіше приводять його до лікарняного ліжка.

Відома і політична позиція режисера до ситуації в Донбасі. За словами Романа Григоровича, наприклад, слід «залишити країну в спокої всім, хто не вважає себе особисто залученими в конфлікт».