Як оволодіти мистецтвом письма

Мало хто докладає сьогодні зусилля до того, щоб навчитися добре писати. І мова не про розстановку розділових знаків та недопущення в тексті грубих помилок, а про вміння створювати справжній витвір мистецтва зі звичайного листи, твори або простого повідомлення. Воно й зрозуміло, адже справ і так багато, а часу мало. Але від цього навику може залежати багато чого. Адже кому не хочеться закохати в себе милу подругу чуттєвим посланням, розсмішити одного до болю в животі кількома влучними рядками в короткій листуванні, а то і зовсім змусити начальника розплакатися, читаючи пояснювальну? Це той випадок, коли результат буде коштувати витрачених зусиль.

Справа з самого початку обіцяє бути простим. Все ж, у наш час писати трапляється часто. То потрібно відповісти на повідомлення, то залишити коментар під відео або постом в мережі, так що багато хто вважають себе обізнаними в цьому насправді дуже непростому справі. Але хто зважиться змагатися з визнаними майстрами, овладевающими серцями і умами людей за допомогою одних тільки вірно підібраних слів? Тільки у людини, яка не намагається завоювати світ, озброївшись частинами мови, цей виклик не повинен породжувати почуття невпевненості, навпаки, тут і криється підказка, адже навчитися передавати почуття в барвистих мовних оборотах можна тільки переймаючи досвід майстрів прози, століттями копившими прийоми і способи вираження думок на папері.

До нещастя для тих, хто збирається оволодіти стихією листи, існує безліч посібників і підручників, у яких автори часом дуже докладно, громіздко або занадто докладно розповідають про навички, які необхідні письменнику. Тим більше це ускладнює ситуацію тому, що для бажає навчитися писати добре і красиво не завжди потрібна докладна інструкція з масою прикладів і задач, а часом лише кілька порад, до яких можливо було б скоротити багато друкованого матеріалу, якби численні автори щиро бажали поділитися досвідом і передати його як можна більшій кількості людей. Саме ця причина виною зайвої різноманітності навчальних книг і статей. Але є й ті, які допоможуть починаючому письменнику, так і людині, у якого немає можливості витрачати багато часу на освоєння різноманітного і складного письменницького ремесла, але який щиро бажає їм оволодіти. Дивно, адже досить прикласти зовсім небагато зусиль, щоб цього домогтися.

Всі навіть простіше, ніж здається. Трапляється іноді, що намагаючись пояснити, переказати або сформулювати думку в розумі, натрапляєш на проблему. Яке-небудь слово не підходить, звучить дивно, та не відпускають сумніву, що спосіб, точніше, краще передати суть іншими словами. І тоді, економлячи час, заменяешь його простим обігом. У цей момент необхідно встигнути зловити себе, так би мовити, за руку, потрібно продовжити шукати, не здаватися, знайти спосіб точно і вірно передати зміст задуманого. Це не займає багато часу, а коли вдається знайти вірні слова, то дивуєшся, як можна було раніше обходитися без них. Це відчуття можна порівняти з тим, що виникає перед самим фінішем під час бігу. Хочеться здатися, доводиться примушувати себе бігти, щоб не зупинитися, і тільки перетинаючи межу усвідомлюєш, що воно того варте. Так і тут, не можна зупинятися, мозок стане упиратися, розум просочаться сумніви і питання, мимоволі задумаєшся, чи потрібно напружуватися? Але, тільки знайшовши саме точне, влучне вираження, яке в повній мірі передає сенс, яке описує ідею гранично вірно, наскільки це взагалі можливо, розумієш, що старання не пройшли дарма. Але саме чудове в цьому навіть не усвідомлення краси слова, а те, що раптом стає ясно, наскільки погано, неточно, наскільки криво передають цю ж думку інші слова. Тому, варто лише кілька разів перебороти себе, щоб закохатися у власну манеру вираження, адже, якщо ще не ясно, це і є перше відображення унікального стилю письменника, відображення бачення світу в словах, які добирає автор.

Звичайно, щоб досконало оволодіти мистецтвом письма, потрібно мати об’ємний словниковий запас, постійно тренуватися, мати уявлення про правила і норми мови. Це досить очевидний висновок. Але не варто впадати у відчай. Адже, чим керувалися перші володарі літературного генія, чиї праці і донині вивчаються і представляють інтерес в очах читацької аудиторії? Все, що у них було, так це бажання творити, причому, навіть не обов’язково писати, історії розповідали ще до того, як з’явилася писемність. Хтось повинен був їх вигадувати, чи не так? І це друга підказка. Повинна бути думка, історія, посил. Не лише книги, розповіді, творі або доповіді, але і в короткому повідомленні на мобільний. І з цим теж немає особливих складнощів. Просто потрібно вирішити, навіщо ці слова, що вони передають, який сенс у них закладено? Якщо нічого цього немає, то вони порожні, якщо ж є, то не виникне зайвих питань, і букви самі шикуються на порожньому аркуші, сплітаючись в слова і малюючи ними повноцінну картину. Так і народжується історія навіть у самому маленькому посланні, навіть в кількох рядках, які пробуджують у адресата такі почуття, про які не можна і підозрювати.

Але є і тут правило, вивищується над іншими. Те, що важливіше іншого, що зобов’язана бути присутньою в кожному слові, в кожному реченні. Важливо бути щирим. І це зовсім не жарт. Неможливо гарно, точно й барвисто описати те, в що не віриш. Слова не народжують почуття, які в них ніхто не закладав. Щоб у цьому переконатися, достатньо почитати відверто погані матеріали, яких повно на просторах інтернету. Відразу помічаєш, що в них немає життя, це тільки букви, тільки знаки, які передають якісь думки. До них швидко втрачаєш інтерес. Але якщо на обличчі під час читання з’являється посмішка, якщо перестає вистачати повітря, якщо серцебиття частішає, то в тексті є душа, значить, хтось дуже старався, щоб передати її читачеві. Саме це має стати головною складовою будь-якого письмового, так і усного послання. Адже, в кінцевому рахунку, про що навряд чи люблять поширюватися автори, стережуть літературні шляху, де встигли обжитися самі, правила існують лише для того, щоб позбутися плутанини. Але вони далеко не найважливіше і часом гідні зневаги. Важливо інше: вкладайте у слова душу, і вона відіб’ється в очах того, хто прочитає їх.